Організація та проведення фізкультурно-оздоровчої діяльності на ГПД

 

 

Однією з головних умов збереження, зміцнення здоров'я та всебічного фізичного розвитку дитини є дотримання нею відповідного рухового режиму. Рухи, і передусім спеціально підібрані (тобто фізичні впра­ви, спортивні та рухливі ігри), є необхідною умовою розвитку всіх систем дитячого організму.

З метою збільшення рухової активності учнів бажа­но запровадити щоденне проведення «годин здоров'я», їх значення полягає в раціональному чергуванні розу­мової та фізичної діяльності, зміцненні здоров'я дітей засобами фізичної культури, підвищенні рівня фізичної підготовленості молодших школярів. До складу «годин здоров'я» доречно ввести рухливі та спортивні ігри, розвиваючі вправи, естафети й конкурси.

Перед проведенням годин здоров'я учням повідо­мляють про значення цього заходу, порядок виходу та входу до школи, місце для гри, а також забезпечу­ють їх відповідним інвентарем та обладнанням. Дітей, звільнених від фізичних вправ, залучають до посильної допомоги в організації цих занять.

«Години здоров'я» проводяться на свіжому повітрі (на стадіоні або спортивному майданчику), за неспри­ятливої погоди (дощ, мороз) — у приміщенні школи. Особливість методики проведення годин здоров'я по­лягає в їх загальному ігровому характері.

Кожна «година здоров'я» складається з трьох час­тин: 

підготовчої, 

основної, 

заключної. 

Завдання пер­шої — психологічна та фізіологічна підготовка дітей до занять фізичними вправами. В ході основної частини розвиваються такі рухові якості як швидкість, сприт­ність, сила, витривалість, удосконалюються набуті на уроках фізичної культури знання, уміння і навички. У процесі виконання спільних дій в учнів формують­ся організованість, дисциплінованість, культура по­ведінки.

Більшість часу, виділеного на проведення «годин здоров'я», займають ігри. Вихователь проводить з ді­тьми кілька організованих ігор або виконує серію ігро­вих завдань на формування певних фізичних якостей та вдосконалення рухових навичок. На початку тиж­ня, коли організму школяра властивий відносно висо­кий рівень відновлення, проводяться ігри та естафети, спрямовані на розвиток сили й швидкості. В середині тижня, у період стійкого стану високої працездатнос­ті, обираються ігри, спрямовані на розвиток швидкіс­но-силових якостей та спритності. Наприкінці тижня, коли спостерігаються ознаки втоми, використовуються переважно ігри на витривалість.

Формуванню в учнів навичок самостійного вико­нання фізичних вправ сприяють ігри та спортивні роз­ваги. Для хлопчиків це футбол, волейбол, баскетбол, хокей, теніс; для дівчаток — стрибки через скакалку, «класики», спортивні ігри за спрощеними правилами (волейбол, баскетбол, ручний м'яч, бадмінтон В заключній частині «години здоров'я» перевага віддається ходінню, повільному бігу (до однієї хви­лини), іграм на увагу, що зменшують фізичне наван­таження.

Формуванню здоров'язберігаючих умінь і навичок фізичного та психічного здоров'я молодших школярів сприяють фізкультпаузи, які можна використовувати під час самопідготовки. Виконання їх знижує стомлю­ваність і підвищує розумову працездатність учнів.

Бажано, щоб фізкультпаузи організовували та про­водили вихователі, а комплекси вправ, що входять до їх складу, добирали й розучували з дітьми вчителі фізичної культури. При виборі фізичних вправ і рух­ливих ігор слід брати до уваги зацікавленість дітей, а також необхідність регулювання фізичного наванта­ження. Вправи, що входять до комплексу фізкультпауз, допомагають формуванню таких умінь: ходіння на місці, виконання вправ на потягування, присідання, вправ для плечового поясу і рук, нахилів і поворотів тулуба, вправ на координацію рухів. Крім загально-розвивальних вправ, до фізкультпауз вводять також повільний біг, стрибки, рухливі ігри тощо. За спри­ятливих погодних умов фізкультпаузи проводяться на свіжому повітрі (на шкільному стадіоні або спорт­майданчику).

За допомогою ігор у школярів закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння та навички з основних рухів (ходіння, бігу, стрибків), розвиваються такі важливі фізичні якості як сила, швидкість, сприт­ність, витривалість.

Так, для розвитку швидкості вихователі ГПД про­водили ігри, які потребували негайної рухової реакції в обстановці, що швидко змінюється та ускладнюється додатковими завданнями, а також ігри, побудовані на подоланні певної відстані за короткий час («Біг з пра­порцями», «Квач», «Хто перший»). Для розвитку сприт­ності використовувалися такі ігри як «Прокоти м'яч у ворота», «Совонька», «Серсо» та багато інших. Розви­ток окремих м'язів рук, ніг і тулуба відбувався в іграх, які потребували короткочасного силового напруження («Хто далі кине», «З купинки на купинку», «Ведмідь і бджола»). Витривалість розвивалася в ході ігор з інтен­сивною руховою діяльністю, але оптимальною триваліс­тю для дітей різного віку («Дожени свою пару», «Рибалка і риби», «Стрибунчики-горобчики», «Вудка»).

З учнями молодшого шкільного віку проводяться два види рухливих ігор — сюжетні ігри та ігрові впра­ви (несюжетні ігри). Ігрові вправи найчастіше прово­дилися у вигляді змагання між двома, кількома учас­никами або командами. В основу сюжетних ігор був покладений життєвий досвід дітей, їхні уявлення про навколишній світ. Рухи, які виконували учні під час гри, були тісно пов'язані з її сюжетом та імітували дії, характерні для того чи іншого образу (людини, тва­рини, птаха тощо).

В народні ігри дітям доречно грати гуртом, оскіль­ки особливості їх проведення дають змогу об'єднува­ти всіх бажаючих грати та проводити ігри у будь-якій обстановці: у приміщенні, на подвір'ї тощо. Народна рухлива гра визнана етнопедагогікою ефективним спо­собом заохочення дітей до активних рухів та їх оздо­ровлення. За народним прислів'ям, «як дитина бігає і грається, так їй здоров'я посміхається». Ігри спри­яють формуванню здоров'язберігаючих умінь, підви­щують силу, спритність, витривалість, розумову пра­цездатність, ініціативність, привчають долати психічні та фізичні навантаження, заохочують до товариської взаємовиручки, загартовують організм, створюють у дітей бадьорий та веселий настрій.

Послідовне й систематичне навчання учнів різних способів самоорганізації під час проведення рухливих ігор обумовлює ефективність використання їх для ак­тивного, повноцінного відпочинку дітей, сприяє фор­муванню умінь і навичок у сфері збереження соціаль­ного та психічного здоров'я у реальних стосунках з іншими гравцями. Так, учні привчаються не зчиняти суперечок між собою, з арбітром чи керівником гри, дотримуватись прийнятих у спорті правил розв'язання конфліктних ситуацій. Виховуючи у молодших шко­лярів почуття обов'язку і відповідальності перед ко­мандою за свої дії, вихователі та вчителі формують у дітей орієнтацію на самовдосконалення.

Під час гри розширюється «емоційний фонд» ди­тини, що допомагає їй краще зрозуміти світ своїх по­чуттів та почуттів інших людей, дати їм словесні по­яснення, знайти точні визначення тих ситуацій, які відбуваються, навчитися керувати своїм настроєм та психічним станом.

Таким чином, важливим напрямом оздоровчої ді­яльності вихователів ГПД є розширення уявлень учнів про здоров'я: від образного, однопланового — до ці­лісного, що наближається до наукового і розкриває взаємозв'язок фізичного, психічного і морального здоров'я.

Практика свідчить, що процес формування здоро­вого способу життя потребує обов'язкового поєднання інформаційного й мотиваційного компонентів із прак­тичною діяльністю учнів, що сприятиме оволодінню ними необхідними здоров'язберігаючими уміннями і навичками.